|
История
Нововодолажский район был образован Постановлением Президиума Всеукраинского Центрального исполнительного комитета в https://ru.wikipedia...\' title=\'1923 год'>1923 году.
Слобода Новая Водолага была основана примерно в https://ru.wikipedia...\' title=\'1675 год'>1675 году
Харьковским полковником Григорием Донцом как крепость. «Адалага» в
переводе с тюркской — хозяин чистой воды. Новая Водолага размещается в
долине реки Ольховатка (бассейн Северского Донца).
Слобода Новая Водолага была одним из форпостов на южных границах Российского государства. Новая Водолага лежала на https://ru.wikipedia...\' title=\'Муравский шлях'>Муравском шляху
и жители слободы немало терпели от татарских набегов. В исторических
документах есть свидетельства о том, что в 1689 году татары напали и
разрушили Новую Водолагу, угнали людей в неволю. В 1694 году https://ru.wikipedia...\' title=\'Нуреддин-султан\' class=\'mw-redirect'>Нуреддин-султан
с 15-ти тысячною ордою татар и отрядом янычар грабит и разоряет обе
Водолаги — Старую и Новую. В конце 70-х годов ХVІІ столетия были
построены крепости так называемой Новой линии (1679—1680 гг.).
В https://ru.wikipedia...\' title=\'1724 год'>1724 году в Новой Водолаге насчитывалось 382 двора, а в https://ru.wikipedia...\' title=\'1730 год'>1730 году в слободе проживало 4900 жителей. В https://ru.wikipedia...\' title=\'1732 год'>1732 году тут было две церковно-приходских школы и в https://ru.wikipedia...\' title=\'1749 год'>1749 году открыли славяно-латинское училище.
В https://ru.wikipedia...\' title=\'1775 год'>1775 году Новая и Старая Водолаги, Караван были присоединены к https://ru.wikipedia...\' title=\'Азовская губерния'>Азовской губернии.
Жители Новой Водолаги занимались выделкой шкур, изготовлением шорных
изделий, пошивом обуви, одежды и головных уборов, винокурением,
садоводством и гончарным промыслом. Также активно развивалось домашнее
производство сельскохозяйственных орудий, столярных и бондарных изделий.
В https://ru.wikipedia...\' title=\'1780 год'>1780 году
в слободе было 18 кузниц и 34 винокурни. На базе месторождения ценной
глины развивалось гончарное производство. Высококачественная с
художественным оформлением посуда нововодолажских гончаров славилась
далеко за пределами https://ru.wikipedia...\' title=\'Харьковская губерния'>Харьковской губернии.
Со второй половины ХVІІІ столетия на https://ru.wikipedia...\' title=\'Слобожанщина\' class=\'mw-redirect'>Слобожанщине
развивалось шелководство, центром которого стала Новая Водолага. Тут
был построен завод, который имел помещения для разведения шелкопрядов и
оборудование для обработки шелка. В 1773 году по указу Екатерины ІІ в
Новой Водолаге было создано губернское управление по шелководству, в
1800 году его ликвидировали и создали инспекцию по шелководству для https://ru.wikipedia...\' title=\'Слободско-Украинская губерния'>Слободско-Украинской губернии.
Под надзором этой инспекции находились 23 плантации. В 1835 году из-за
сильных морозов погибли тутовые деревья, шелководство пришло в упадок,
но слобода продолжала развиваться.
В начале ХІХ столетия в кустарной промышленности Новой Водолаги
значительное место занимала переработка животных жиров. Новая Водолага
также славилась чумацким промыслом. Даже в 80-х годах ХІХ столетия,
когда в связи с появлением железной дороги чумацтво стало приходить в
упадок, местные жители не прекращали связей с Крымским полуостровом.
В середине 20-х годов ХХ столетия 5,4 % жителей Новой Водолаги занимались кустарным промыслом, а 91,4 % — сельским хозяйством.
19 октября 1941 года в Новую Водолагу пришли немецко-фашистские
оккупанты. А ещё за месяц до этого на территории района был сформован
партизанский отряд из 58 бойцов. Командиром отряда стал председатель
колхоза им. Фрунзе С. О. Лыба, комиссаром — секретарь райкома партии
Е. П. Иванов.
Весной 1942 года, когда Красная Армия готовилась к наступлению, отряд
получил задание пройти в глубокий тыл врага и своими действиями
способствовать успеху операций регулярных частей. 20 мая нововодолажские
партизаны перешли линию фронта и 23 мая в Змиёвских лесах объединились с
партизанским отрядом, которым руководил Герой Советского Союза https://ru.wikipedia...\' title=\'Копёнкин, Иван Иосифович'>И. И. Копёнкин.
Через несколько дней объединенный отряд появился в Нововодолажских
лесах и развернул боевые действия против захватчиков. 29 мая 1942 года
среди белого дня партизаны вступили в Новую Водолагу. Захватили
коменданта с его охраной.
31 січня 2016
Рокитне
в Україні є річок, і на їхніх мальовничих берегах скрізь росте рокита.
Тому є в Україні аж п’ятнадцять населених пунктів з поетичною назвою
«Рокитне».
Один з них - село Рокитне - розташоване на Харківщині, у Нововодолазькому районі.
Засноване Рокитне було у 1699 році, коли Слобідська Україна активно
заселялася переселенцями-козаками з Правобережжя та росіянами, і
населені пункти виникали тут один за одним. Засновником села вважається
полковник Федір Донець-Захаржевський, хоча дехто вважає, що ще раніше
Рокитне заснував його батько - полковник Григорій Донець. З 1705 року
селом володіли вдова і син Донця-Захаржевського, які й продали Рокитне
липецькому сотнику Черняку.
Удова Черняка вийшла заміж за полковника Матвія Куликовського. Рід
Куликовських володів Рокитним до 1917 року. (Родоначальником цього роду
був Прокопій Куликовський (II половина XVII-1727), який походив з
молдавського дворянства і виїхав до Російської імперії під час
Прутського походу Петра I 1711 року. У 1712 році він обійняв посаду
харківського полковника.)
Матвій Прокопович Куликовський був останнім харківським полковником,
а після ліквідації полкового поділу Слобожанщини був обраний
предводителем дворянства Харківської округи. Треба сказати, що доля
Куликовського так вдало склалася й завдяки двом вигідним шлюбам.
Спочатку Матвій Прокопович був одружений з Пелагеєю Родзянко, дочкою
хорольського сотника і миргородського полкового обозного Степана
Родзянка. (Рідна сестра дружини Куликовського - Тетяна - була дружиною
генерального судді Дем’яна Оболонського.) Пелагея Степанівна померла у
молодому віці, і вже у 1746 році Матвій Прокопович одружився вдруге з
вже згаданою удовою липецького сотника Черняка. Вона й принесла йому в
посаг Рокитне.
А нам у спадок від Куликовських залишилося дві чудові архітектурних пам’ятки: палац та церква Архангела Михайла.
Палац у стилі класицизм був побудований у ІІ половині XVIII ст. і
потім неодноразово перебудовувався. Архітектор Лукомський після подорожі
Слобожанщиною на початку ХХ століття у своїй книзі «Старовинні садиби
Харківської губернії», виданої у 1917 р. у Петрограді, писав: «За своєю
архітектурою будинок складає надзвичайно приємне враження. З обох боків
прикрашений колонадою, він дуже логічний і затишний за планом». Зараз у
приміщенні палацу розташований технікум.
Поруч знаходиться чудова церква Архангела Михайла також у класичному
стилі. Побудована вона була у 1805 році і слугувала усипальницею для
родини Куликовських. У 1936 році тут відбулося останнє богослужіння,
після чого будівля використовувалася не за призначенням. (Коли ми
приїхали сюди, моя мама впізнала церкву як кінотеатр, де вона колись
давно дивилася фільми, коли їх, старшокласників, привезли до Рокитного у
колгосп «на картоплю».) А от чудова дзвіниця 1827 року, яка,
кажуть, перевершувала церкву за красою, була зруйнована. Безперечно, що
Михайлівська церква є однією з найкращих у подібному стилі в Україні.
Тепер ансамбль маєтку Куликовських має доволі «задрипаний» вигляд
(церква відреставрована, а от палац…), а колись тут ще був чудовий парк з
рідкісними породами дерев, з терасами, ставками і альтанками.
Зараз на відродження прекрасних садиб Слобожанщини залишається тільки сподіватися.
29 січня 2016
Козаки донські та запорізькі. Хто є старшим братом?
давніх-давен, від дідів-прадідів, донські і терські козаки визнавали
запоріжців старшими за себе. Ця традиція козачого старшинства свято
зберігалася серед всього козацтва до 1917-го року. Але загинуло
козацтво, загинули і його традиції.
25 січня 2016
Архітектура як доказ українського походження донських козаківНайбільш виразнішим свідоцтвом культурного навчання донців у українців, є архітектура донських храмів. Та й помешкання донських козаків вельми нагадують українські хати |
25 січня 2016
Виховання козака
Років з трьох-п\'яти козаченя привчалося до верхової їзди. Навчання було важким і постійним. Стріляти вчили з семи років, рубати https://uk.wikipedia...\' title=\'Шашка'>шашкою
з десяти. Спочатку спускали тонкою цівкою воду і «ставили руку», щоб
клинок під правильним кутом різав воду, не залишаючи бризок. Потім вчили
«рубати https://uk.wikipedia...\' title=\'Лоза'>лозу», сидячи на конов\'язі, на колоді, і тільки потім на коні, по-бойовому осідланому. https://uk.wikipedia...\' title=\'Рукопашний бій'>Рукопашному бою
навчалися з трьох років, передаючи особливі в кожному роду прийоми.
Хлопчика виховували значно суворіше, ніж дівчинку, і життя його з
раннього дитинства було заповнене працею і навчанням. З п\'яти років
хлопчики працювали з батьками в полі: поганяли https://uk.wikipedia...\' title=\'Віл'>волів на оранці, пасли https://uk.wikipedia...\' title=\'Вівця'>овець і іншу худобу. Але час для гри залишався. І https://uk.wikipedia...\' title=\'Хрещення'>хресний, і https://uk.wikipedia...\' title=\'Отаман'>отаман,
і люди похилого віку стежили, щоб хлопчиську «не заїздили», щоб грати
дозволяли. Але самі ігри були такими, що в них козак навчався або
роботі, або військовому мистецтву.
Синам козацьких https://uk.wikipedia...\' title=\'Офіцер'>офіцерів
часу на дитячі ігри відпускалося менше, ніж синам простих козаків. Як
правило, з пяти-семирічного віку батьки забирали їх у змінні сотні,
полки і вивозили з собою на службу, часто і на війну. Саме набуті в
щасливі роки дитинства навички допомагали стати козаку кращим у тому
ремеслі, для якого він був народжений — військова служба.
25 січня 2016
Причини виникнення українського козацтва
Українське козацтво виникло в тяжкі для нашого народу часи, коли
Україна втратила державність, а її землі захопили кілька держав, які
часто-густо ворогували між собою. Це зумовлювалося розташуванням
українських земель у зоні так званого Великого кордону. Той кордон —
умовна межа, що розділяла два протилежні світи, між якими споконвіку
тривало протистояння: європейський (християнський, хліборобський) та
азіатський (мусульманський, кочовий). У XV—XVI ст. боротьба двох світів
набула особливої гостроти через агресивність Османської імперії.
Туреччина протягом XIV—XVI ст. з невеликого князівства тюрків-огузів
перетворилася на потужну Османську імперію, володіння якої
розпросторилися на трьох континентах (в Азії, Африці та Європі) від
Атлантики до Індійського океану. Небезпека завоювання Туреччиною ставила
під загрозу життя й розвиток Європи, яка саме в ті часи переживала добу
Відродження. Турки володіли майже всією Угорщиною, впритул підійшли до
Відня, воювали проти Венеції та Іспанії. Навіть після поразки, якої
завдали туркам об\'єднані сили Іспанії та Венеції в битві під Лепанто
1571 р. на Середземному морі, могутність Османської імперії не
похитнулася.
У Причорноморських степах півдня України після розпаду Золотої Орди
господарями почувалися татари. Після встановлення зверхності Туреччини
над Кримським ханством у 1478 р. українські землі зазнавали їхніх
постійних спустошливих набігів. Султанська Туреччина, утвердившись на
Чорному морі та Балканах, оволоділа гирлами Дунаю, Дністра, Дніпра й
Дону, побудувала мережу потужних фортець, використовуючи їх як опорні
бази для завоювання багатих північних територій. Ударною силою
Османської імперії в походах на українські землі були ногайські орди,
що в XVI ст. перекочували зі сходу до південноукраїнських степів й
увійшли до складу Кримського ханства.
Ординці плюндрували й нищили все на своєму шляху, залишаючи по собі
пустку. Грабували, а потім підпалювали міста й села. Чоловіків, жінок,
хлопчиків, дівчат забирали в полон, а тих, хто чинив опір, убивали.
Гіркою була подальша доля бранців. Вони втрачали все: дім, сім\'ю,
навіть власне ім\'я. їх таврували, як худобу, давали принизливі
прізвиська, примушували приймати мусульманство. Ясир (так турки називали
полонених) потрапляв на невільницькі ринки в містах Османської імперії.
Опинившись у рабстві, невільники були приречені. Найчастіше їх чекала
виснажлива праця на земляних та будівельних роботах. Козаки зазвичай
ставали гребцями на турецьких галерах-каторгах. Жінки та дівчата
потрапляли до гаремів. Хлопчиків-підлітків здавали до султанської
гвардії, де з них виховували відданих захисників султанського престолу —
яничарів, що відзначалися особливою жорстокістю.
Посилення грабіжницьких походів на землі України зумовлювалося не
лише їхньою безпосередньою близькістю до войовничих кочівників, а й
нездатністю Польсько-Литовської держави, під владою якої вони
перебували, захистити ці землі.
Опинившись у ситуації, що загрожувала самому існуванню українців як
окремого народу, жителі прикордонних те риторій змушені були
опановувати складну військову науку.
Постійна боротьба проти нападників виробила з хлібороба, ремісника, священика особливий тип воїна. Такими воїнами були козаки.
25 січня 2016
ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб\'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
П. Чубинський
24 січня 2016
http://1ua.com.ua/ri...>Валентин Щокін: 12-го листопада 2015-го року у Нову Водолагу з Харкова приїздив концерт художньої самодіяльності,там було чимало українських пісень!!! | ||||
|
22 січня 2016
http://1ua.com.ua/ri...> Ульяна Бондаренко: 14 вересня 2015 року жителі райцентру відсвяткували 72 -у річницю визволення Нової Водолаги від німецько- фашитських загарбників. Цього ж дня відбулися й урочистості з нагоди 340 -ї річниці заснування селища. До дня селища о 16 -30 на площі Кооперативна , де відбулося урочисте відкриття пам ятного знаку засновнику селища Нова Водолага (1675 рік) Григорію Донцю, який був відомою в історії особою. (Двадцять три роки -- з 1668 по 1691 - знаходився він на чолі Харківського полку і зробив великий внесок у розвиток Собожанщини) . Ось і настав хвилюючий момент - відкриття пам ятного знаку ... І ця честь почесним гостям , після чого настоятель Свято -Спасо-Преображенського храму отець Віктор провів обряд освячення пам ятного знаку . | ||||
|
20 січня 2016
Нова Водолага заснована близько 1675 року селянами і козаками Харківського полку .Назва походить від річки Водолаги , що вперше згадуеться в документах 1572 року. З інших письмових джерел відомо про те , що в куті , де сходиться річка Водолага з балкою , Харківський полковник Григорій Донець збудував фортецю , навколо якої оселялись переселенці з інших місцевостей України . Це був чотирикутник на 200 саженів . Вали були із залізистого піску і мали кілька залізних гармат .
Всередені фортеці стояли одна церква і кілька громадських будівель .
Хати мешканців були за валом фортеці . Так описував фортецю та село академик Гільденштедт , який відвідав Нову Водолагу в 1774 році.
Спочатку козаки несли сторожову службу , ходили в походи під час воєн з турецько-татарськими ордами . Селяни займались рільництвом , скотарством і домашніми промислами .
В історичних документах розповідаеться , що в 1686 році Нова Водолага була 'потревожена' татарами , які проходили по Мурахівському шляху . За іншими відомостями орда напала і зруйновала її у 1689 році . Сильного спустошення від кримських татар вона зазнавала й пізніше . У 1693 році Нураддін Султан з 15 тис. татар та з загонами яничар вчинив напад на Таранівку , пограбував Малу і Нову Водолаги та інші села .У 1697 році татари знову підійшли до Нової Водолаги, напали на людей, що працювали в полі , захопили багато полонених..Нового грабіжницького нападу кримських татар хана Давлет Гірея зазнала Нова Водолага в 1711 році.
Населеня Нової Водолаги не лише мужньо захищалась від татарських нападів , але й брало активну участь у війнах , що їх вела Росія проти іноземних агресорів.
Нововодалазькі козаки брали участь у Кримських походах 1687 і 1689 років , в Азовських походах 1695- 1696 рр., у Північний війні 1700- 1721 рр., російсько -турецькій війні 1735- 1739 рр.,
семірічній війні 1756-1763 років.
З кінця XVII і до середщини XVIII століть Нова Водолага
була фортецею для захисту південних кордонів Російської держави відь турецько-татарської агресії яку побудував Харківський полковник Григорій Донець.
1 січня 2016
|
| Закрити |
